Виховний захід на тему: «Герої не вмирають»

Скачати файл
(немає оцінок)
Loading...

Уч. – 1“Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!
Бо його забирають.
Нас Надія веде, нас ідея веде
За свободу для рідного краю.

Уч. – 2 Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Уч. – 3 Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”.

В – 1 Минув рік з того часу… Часу розстрілу людей на Майдані. Неозброєних, військовонепідготовлених, з саморобними дерев’яними щитами в руках безжально розстрілювали вишколені спецпризначенці.

В – 2 Питання: ЗА ЩО? За бажання вирватися з-під гніту, краще життя, за прояв національної гідності. Пригадаймо, як це було.

В – 1        21 листопада 2013р. відмова української влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом стала першопричиною виникнення наймасовіших за всю сучасну історію держави протестів.

Після побиття спецпризначенцями «Беркут» в ніч на 30 листопада 2013р.  десятків студентів на Майдані Незалежності на вулиці міст України вийшли сотні тисяч громадян.

Акції протесту, що тривали з кінця листопада до кінця лютого 2014р. отримала назву Євромайдан, а пізніше – Революція Гідності.

Спільна боротьба об’єднала людей з різних соціальних груп, молодих і старих, україномовних і російськомовних. Кожен робив те, що вмів: одні билися з беркутом, другі підносили шини, каміння та їжу, треті надихали музикою та віршами і молитвами, четверті поширювали інформацію, п’яті збирали гроші, шості лікували. Спільно пережиті страждання – це те минуле, що об’єднує націю.

(перегляд слайдів Майдану)

Уч. – 4 О! Скільки люду… Весь Майдан вирує,
Людським емоціям – ні краю, ні кінця.
Народ піднявся, силу й правду чує,
Немає лиш гвинтівки й топірця.
Він ще по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.

Уч. – 5. Народ почути треба й поважати,
І поступати так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І повести до світлої мети.

В – 2      На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.

Певне місце у цьому списку зайняли люди, що загинули на Майдані, як їх нарекли – Небесна Сотня. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.

Загинули переважно молоді люди. За два десятиліття незалежності України виросло покоління не знайоме з комуністичним режимом. Вільні діти України, ті, хто стояв на Майдані. Вони свято вірили, що гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре відчуття обов’язку. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під кулі. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.

За цим розстрілом спостерігав весь світ. Це нагадувало жертвоприношення: український національний організм пожертвував кращими своїми дітьми заради порятунку свого народу.

(перегляд слайдів «Розстріл на Майдані»)

Уч. – 6. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.

Уч. – 7. Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину

Уч. – 8. Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
В – 1. На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.

Певне місце у цьому списку зайняли люди, що загинули на Майдані, як їх нарекли – Небесна Сотня. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.

Загинули переважно молоді люди. За два десятиліття незалежності України виросло покоління не знайоме з комуністичним режимом. Вільні діти України, ті, хто стояв на Майдані. Вони свято вірили, що гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре відчуття обов’язку. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під кулі. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.

За цим розстрілом спостерігав весь світ. Це нагадувало жертвоприношення: український національний організм пожертвував кращими своїми дітьми заради порятунку свого народу.

2 В. Такий героїзм остаточно пробудив силу духу нації. Людьми керувала якась невидима сила. Вони розуміли один одного без слів.

Господь  явно допомагав Україні. Коли треба було – пішов сніг – з нього робили барикади. Сильний мороз у лютому змінився на весняне тепло. Коли повстанці палили шини, дим завжди йшов у сторону беркутівців, між якими поширювалась чутка, що на Майдані присутній бог війни, який їм допомагає.

Народ вистояв, не дивлячись на те, що їх били, стріляли, травили, палили, обливали водою в 20-тиградусний мороз, прийняли проти них репресивні закони, які отримали назву «ганебні закони 16 січня».

1 В. Ще рік тому слова «Слава Україні! Героям слава!» були просто вітальними словами. Але наразі вже точно зрозуміло кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів – це Герої Небесної Сотні. Ці слова стали символом віддання шани найкращим. Котрі у найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також є свідченням справжнього патріотизму та подвигу.

«Герої не вмирають!» – вже стало мовним символом кривавої революції нашої Батьківщини.

У пам’ять про загиблих на Майдані  у нашій школі встановлено пам’ятний стенд   « Пам’яті Небесної Сотні».

Коли перед очима зринають кадри із пораненими та вбитими героями, переглядаючи фотографії Небесної Сотні, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що слова з державного гімну «…душу й тіло ми положим за нашу свободу…» стали для сучасної історії українського народу не просто словами.

(перегляд слайдів Небесної Сотні)

Уч. – 9. А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий

І  юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

В – 2. 21 лютого 2014 року на Майдані відбулося прощання із загиблими

Уч. – 10.  Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.

Уч. -11. Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.

Уч. – 12. Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.

1 В. Вшануймо пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

2 В. Небесна Сотня стоїть перед Божим Престолом  і буде повіки опікуватися долею України. Кожному потрібно пам’ятати про них: ким вони були і за що боролись. У що вірили і задля чого загинули.

1 В. Вони йшли за кращу долю України без зброї. Боролися і старі й молоді за воскреслу Україну для нас та для наступних поколінь:

… бо пам’ять вічна і народ не забува,
Хто виборов життям ці перемоги,
Небесна Сотня чиста та жива.
Нам каже з неба: «Щасливої дороги…»

Я.  Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.

І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.

В ці дні хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна –
Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *