Мітинг-реквієм до Дня Соборності України та пам’яті загиблих під Крутами

Скачати файл
(немає оцінок)
Loading...

В-1. Дорогі друзі, учні, вчителі! Сьогодні в нас велике свято – День соборності України, свято рідного краю, свято  нашої держави.

В-2. Ми пишаємося, що  ми – українці, а наша Вітчизна —  Україна,  земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Українець. Нехай же лине добре слово,
Звучить так щиро і вагомо
Про нашу неньку-Україну,
Найкращу, дорогу, єдину!
Звучить Державний Гімн Україн

В-1. Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки.

«Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

В-2. Упродовж століть  землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

В-1. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. За об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І ось 22 січня 1919 року злилися століттями відірвані одна від одної частини єдиної України.

В-2. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.

В-1. Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.

Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

В-2. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.  Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Українка.  Соборність – це символ.

Українець. Символ боротьби за волю,

Українка.  Порозуміння між людьми…

Українець. І часточка надії і віри у майбутнє.

В-1. Так, віри в майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною.

В-2. 24 роки ми живемо на вільній землі, працюємо на користь незалежної держави, яка має свій Прапор, свій Герб та Гімн.  Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ.

– Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!

В-1. Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

В-2. Такими жертвами, які поклали свої життя за Україну, її незалежність, державність стали і загиблі молоді хлопці під Крутами.

В-1.   У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами

В-2   29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовш лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є націонольним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Уніварсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого „молодшого брата”. Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом Муравйова на Київ.

В-1. 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, створених за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи ім. гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня ім. Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.

В-2. нерівний бій непідготовлених військово студентів проти 5-тисячного війська під проволом Муравйова забрав безліч молодих життів. Наймолодший 14-літній патріот під час розстрілу співав «Ще не вмерла Україна».

Я. Рік тому, під час Революції Гідності на Майдані, саме 22 січня, в день соборності України пала перша жертва – вірменин за національністю та справжній син України –  Сергій Нігоян.

Мені наснилось, що вони зустрілись…

Мені наснилось, що вони зустрілись
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
“За що тебе? ” “За Україну, друже мій. ”

“Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають… Вас тепер за що?”

“Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”

“А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Большевики готовились до бою,
Я йшов на смерть… а жити так хотів.”

“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни – син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.”

… Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
“За Україну нас вбивають, брате мій.”

Вшануймо хвилиною мовчання тих. Хто загинув за Україну

Молюсь за тебе Україно
Молюсь за тебе кожен час
Бо ти у нас одна-єдина
Писав в своїх віршах Тарас
Молюсь, – казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни

Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

В-2. Лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Вдень соборності та злуки,
З заходу на схід.
Всі візьмемося за руки
Бо один ми рід.
Нащо нам ворогувати ?
І що нам ділить?
Україна наша мати,
тож давайте жить
Як ведеться між братами,
Як одна сім‘я,
Щоб не хиріти роками
Тож і ти,і я.
Згоді підемо назустріч
І розтане лід.
Дружно станемо пліч – опліч
Проти горя й бід
Будем в злагоді і мирі
Щастя будувати
Бо у ворожнечі вирі ,
Тільки руйнувать
Тож візьмемося за руки
Скажем на ввесь світ,
В День Соборності та Злуки –
Ми один нарід!

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *