Фіалка (казка)

Скачати файл
(немає оцінок)
Завантаження...

Казка про фіалку

– Мене, мене візьми з собою, – попрохав тоненький дівочий голосок стареньку жінку.

Бабуся, яка повільно йшла по лісу і збирала трави, зупинилася. Вона почула прохання, але озирнувшись, нікого не побачила:

– Де ти? Покажися.

– Ось тут я, біля пеньочку, – ніби проспівав, голос. – Листочка лише прийміть. Це я від дощу так ховалася, – пояснила дівчина.

– От ти де, маленька, – нахилилася над невеличким кущиком бабуся. – А які оченята в тебе гарнюні! – з захопленням проказала.

– Дякую, – засоромилася дівчина.

– А чому ж ти не хочеш тут залишитися? – здивувалася старенька.

– А яка з мене тут користь? Ви ж зараз на ліки рослини збираєте, так?

– Так, маленька, ти правильно помітила. Я прийшла трави на засіб від кашлю зібрати. Сама знаєш, що як холоди настануть, то і хвороби до людей чіплятися почнуть…

– Знаю-знаю. Тому і прошу, щоб ви мене з собою взяли. Я користь хочу людям принести, розумієте?

– Розумію, дитинко, розумію, – лагідно проказала старенька жінка і, поставивши на землю кошика, додала:

– Дякую тобі Фіалко. Без тебе діткам сироп гірким був би, а так малюки з радістю питимуть цілющу мікстуру.

Для Петрика й Наталочки

зібрала я фіалочки…

Сиропи будуть пити,

не будуть більш хворіти!

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *