Пролісок (казка)

Скачати файл
(немає оцінок)
Завантаження...

Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. «Бр-р-р», – стрепенулася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо.

Чому все таке сумне? – запитала сама себе і, набравши у стебельце весняного повітря, гукнула:

– Агов! Є хтось? Відізвіться!

У відповідь тиша…

А на неї, усміхаючись, дивилася білосніжна красуня: витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка.

– Ти хто? – замилувалася квіточка.

– Я – твоя сестричка, – відповіла та.

Але, помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:

– Ми з тобою проліски. Ми – діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.

– Я теж така гарна?

– Звісно. Ось поглянь, – і білосніжка показала сестричці на дзеркальце води: звідти дивилося два гарних личка.

– Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.

– Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.

 

А  у весняному повітрі  вже звучала пісня:

Ми весняні діточки,

Білосніжні квіточки.

Землю прикрашаємо,

Килимом встеляємо.

Про весну віщуємо,

Радість всім даруємо.

Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом природу. Вступала у свої права весна.

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *