Поезія й проза професій. Переказ

Редакція журналу щодня одержує чимало листів. Ці листи щирі й відверті. Відчувається, що їх авторам хочеться висповідатися, спи­тати поради. Адже розповісти про себе все, навіть найінтимніше, найзавітніше незнайомій людині легше, ніж найближчому другові.

Ці два листи прийшли одночасно. Обидва від дівчат, від ровесниць. Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує одноманітність хай і нескладної, але такої буденної праці. Вона заздрить тим, хто завжди в дорозі, хто ночує в наметах, хто бачить над собою не стелю, а зоряне небо.

Інша дівчина стала геодезистом. Тижні, а то й місяці вона проводить у полі, тому так сумує за гамірливим містом, так зазд­рить своїм ровесницям, які можуть хоч щовечора відвідувати якщо не музеї й театри, то принаймні дискотеки. Професію свою вона ненавидить. «Мені здається, я сіла не в свій поїзд. Треба б пересісти, але як же непросто це тепер зробити»,— пише вона.

Справді, тепер це непросто. Як і непросто, врешті, вибрати той самий «свій» поїзд вчасно і правильно.

Які неправдиві,- просто-таки бутафорські уявлення має наша молодь про різні професії! Лікар — це для неї обличчя у марлевій пов’язці, яскрава лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної, вже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче. Сталевар — це для молодих твердий погляд, рішучий вираз мужнього обличчя, яскраве полум’я мартену… Геолог — це рюкзак, едельвейси, водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі гірські річки, гітара біля мальовничого багаття… Звичні штампи. Саме такими «ієрогліфами» протягом десятиліть зображувалися професії у наших кінокар­тинах, журналах та книжках.

Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій! І як нелегко розкрити істинну суть фаху! Тут уже треба збагнути прозу щоден­ної копіткої праці людей, бо ж без прози не існує поезії.

Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, часто бездомність і безсімейність. Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі й набридлива мушва, це безкінечна втома, якнайтяжча фізична праця і, пробачте, антисанітарія.

Життя лікаря-хірурга — це безперервне фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок (а тут нічим не ножна гидувати). Це будні прийому стражденних і, буває, роздра­тованих хворих, це виснажливі нічні чергування. І знову — втома, втома, втома. Нерідко — це й найтяжчий моральний обов’язок сказати рідним, що врятувати хворого попри всі зусилля не вдалося…

Життя вчителя — це не лише оберемки квітів у день екзаме­нів. Це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах, це сорок учнів з різними, такими непростими характерами… І то в кожному класі по сорок, а скільки усього? А протягом життя?

Як мало ми знаємо про працю людей, що нас оточують! Як часто звичний штамп професії затуляє від нас суть людини, яка цій професії присвятила життя! І не помічаємо ми ні людської відпові­дальності, ні наполегливості, ні старання, ні терплячості, ні нат­хнення. Хоч фахівці, як і професії, бувають різні.

Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й пое­зії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім пересідати її інший поїзд.

(490 слів)

Словник: геодезія (наука про зображення земної поверхні на планах і картах, про методи вимірювання на місцевості); геологія (наука про речовинний склад землі, утворення й розміщення корисних копалин),бутафорський (перен. показний, несправжній), атрибут (постійна ознака чогось), штамп (перен. шаблон),ієрогліф (тут: знак, символ), екзотичний (тут: незвичний, химерний, дивовижний).

Завдання. Скласти план детального переказу тексту.

Орієнтовний план
І. Роздуми над листами до редакції.
II. Як сісти у «свій» поїзд?
1. Чим пояснюється викривлене сприйняття професій.
2. Вдивлятися у суть фаху.
III. Запорука правильного вибору.

Написати стислий переказ тексту, доповнивши його власними роздумами про важливість “пізнати себе”(за Г.Сковородою) та вибору “сродної праці”.

Обсяг усієї роботи 2,5- 3 сторінки.