Глюк. Новорічна сценка

Скачати файл
(немає оцінок)
Loading...

Новорічна ялинка прикрашена повітряними кульками з написами «Glück» (до кульок причеплені невеличкі цінники з написом «Made in Germany»)
Дійові особи: два хлопці. Розглядають ялинку.
– Ти поняв, га? Нє, ну ти поняв?
– Що?
– Дивись! (киває на ялинку) Новий рік – усьо!
– Не поняв – що «усьо»? – Новий рік не настане. Гаплик.
– А з чого ти взяв, що Новий рік не наступить?
– Так он же! написано. Бачиш? Читай!
– Глюк… І що?
– А то! Ти собі як думаєш? То неспроста написано!
– Хіба?
– Напередодні Нового року нічого просто так не відбувається. Запам’ятай!
– Ну-у…
– Новий рік заглючив! Завис!
– Як це? Чудеса…
– А отак! Я й сам не знаю як… Але тут чітко написано – глюк! То все не так собі…
– Новий рік? Глючить? Як комп’ютер?
– Ну да! Точно! Завис!..
– Де?
– То ще питання! Жостке. Де завис та де завис… Звідки я знаю?! У старому році. Факт.
– То що будемо робить?
– Воно може, й добре, що він висить… Хай собі… Нема, то й не тре’. Обійдемося. Я ж мамі обіцяв, що з Нового року оцінки підтягну… Ха! Обіцяного три роки ждуть…
– І в мене проблема… Треба німецьку перездати. В Новому році. Та тепер як гора з плеч!
– Баба з воза! Хе!
– А без новорічних подарунків нам як? Теж обійдеться?
– Треба терпіть… А може, давай пожаліємося… Мовляв, ми нічого не знаємо, є Новий рік чи нема, а нам подарунки положено. Законнно. І крапка.
– А кому жалітися?
– Ясне дєло – Діду Морозу!
– І де його знайти? Діда Мороза без Нового року не буває! Може, він теж, ну-у…
– Що, й Дід глючить?..
– І Снігурка! Може, їх треба перезавантажувати! Всіх!
– Чи це тобі Вінда? Легко сказати! А кнопка така де?
– Може, на цих кульках щось написано? Якась інструкція, чи що…
Розлядають кульки.
– Гляди, тут унизу щось… Дрібними буквами…
Читає:
– Made in Germany
– Бачив? Ти бачив?? Справа серйозна! З німців почалося… З Європи. Тепер до нас… Суне. Пошесть якась… Вірус!
– На Новий рік і зовсім без Нового року. Без подарунків. Голова обертом!
– Жах!
– Ужос!!..
Заходить Дід Мороз:
– З Новим роком! З новим щастям!
– А-а-а-а! (відсахуються)
ДМ:
– Хлопці! Ви чого?
Хтось із хлопців:
– Діду, ви – глючний!.. Привид…
– Вас нема! Ніде нема. Діду, ви несправжній! У вашій бороді – віруси!
ДМ:
– Як то – мене нема? Це я вірусний? Щоб у Діда Мороза й насморк? Грип? Ха-ха! Вперше чую! Ось вам подарунки за чудовий новорічний номер! І не морочіть мені голови!
ДМ дає хлопцям подарунки.
Хлопці з подивом беруть подарунки. Це можуть бути словники з німецької. Хтось із хлопців:
– Я як же повідомлення? З Європи?!
– Про пошесть! Про віруси! Он, діду! (показують на ялику) Глюк! 100%!
ДМ (сміється):
– То бажання щастя! Це вам привіт з Європейського союзу! Німецькою мовою Glück –– щастя! Зі святом вас! Будьте щасливі в новому році!.
– Так Новий рік прийде?
ДМ:
– Неодмінно!
– Ех, тепер обіцяне мамі доведеться виконувати…
– У Новому році… Проблема…

(Продовження сценки Глюк, бажано показати після виступу Діда Мороза)
Ті ж герої, сидять на стільцях, апетитно жують цукерки з новорічних подарунків. Довкола розкидані підручники та обгортки.
1- А непогано, га? Цукерочки-подарочки, хі-і-і… Житуха-медуха… Ги!..
2- То ще як сказати! Чи тобі з того стало легше?
1- Не пойняв. Чи тобі цукерки гіркі? Ти про що?
2- А про те! Новий рік прийде?
1- Ну да… Куди йому діватися?
2- І не заглючить?
1- Ну ні-і…
2- А Дід Мороз?
1- І Дід Мороз… Справжній. Ось же подарунок! (Зазирає до пакунка з цукерок, дістає останню цукерку, з’їдає, футболить пустий пакунок ногою) Був.
2- Отож бо. Дід самий натуральний… Так що тепер нам? Заліки? Здавати? Учить?
1- Жах… Та це не празник, а якесь горе.
2- Мамі він обіцяв… Хто тебе за язик тягнув?
1- А ти хіба нє-е?
2- Може, нам самим, того-о….
1- Що?
2- Заглючити!
1- В натурі. Ну, ти голова. Але як?
2- Треба перевертати світ. Срочно. З ніг на голову.
1- Ти що, Наполєон??? Щоби світом крутити?!
2- Майже! Хто, як не ми. (Щось шепоче товаришу на вухо. Той від почутого радісно потирає руки)
1- Й-єс!
Заходить мама хлопця-2. Побачила хлопців над книжками.
М- Вчите? От і добре! За розум узялися!
2- Ми? Та ми учитися були б раді…
М- Не зрозуміла. Чому були б? А зараз ви що робите?
1- Ну, так це…
2- Ма-а, ми до всіх підходили… До вчителів…
М- І що?
2- Просили…
1- …дайте нам завдання! Дайте нам завдання! У математички, Олени Миколаївни, – аби номерів побільше. Тих, поглиблених…
М- А вона що?
2- А що ж вона? Глючить! Сказала – не стій, як сльота! Над душею. І не дала!
М- Як?!
1- А отак! Ви, каже, й так відмінники – перший номер, то ж чого вас іще на канікулах тими клятими ігреками утруждати? Непосильною роботою.
2- А то, гляди, ще переробимося! Золоті слова.
М- Ну, допустимо. А мова як же? Німецька?
2- Краще й не питай. Ужос. Ходили, просили, клянчили… Варвара Семенівна сказала, що ми і так дале-е-ко не німі, аби ще німецьку мучити.
1- Щоби отак вам із доброго дива. Ага! Ай, цвай, поліцай.. Тю-ю-ю…
2-Так і сказала! Глюк!
М- Щось я нічого не розумію…
2- І не зрозумієш! Новий рік же! На носі!
М- На носі в тебе двійка! З хімії! Ось що на носі!..
2- Двійка? Ніяк не може буть. Виключено. Нам Іван Петрович заявив – ви обидва перші номери. І в щоденниках теж!.. Залізно.
1- Лідери ми. З хімії і математики!
2- Щоб нам та у хвості плестися? Іще чого….
М- Почекайте-почекайте. Ви кажете, вам вчителі завдання не давали?
1- А то! Глюк!
2- Фізика молили – ще лабораторну би нам… Хоча би одненьку…. Додаткову.
1- Перед сном аби мізками потрусити… Ледве перед ним на коліна не падали!
М- А він що?
1- Втік!
М- Куди?
2- В учительську! Теж, певно… глючити… Тільки смуга лягла! Ми за ним, доганяти, а Микола Іванович…
М- Що?
1- Аж дверми хряснув! Навіть і штукатурка посипалася.
2- Кинув наостанок, що коли менше знаєш, то крепше спиш.
М- Людоньки! Та у школі хоч директор є?
1- Є! А як же! Справжній мужик!
М- Треба відвідати директора! Негайно!
2- А до нього ж чого? Він домашнє задав. По саму зав’язку!
1- На каток. Обом. Ні дня без ковзанів. Закон. Він у нас фізкультуру викладає. Сказав, у здоровому тілі – здоровий дух!
2- А лижі – на перездачу!
М- Ось я дам тобі перездачу! До нових віників пам’ятатимеш. Не тільки до Нового року, а до тих ваших, як же їх.. Глюків! О!..
Мати хапає лозину і біжить за хлопцями. Всі тікають зі сцени. У залі справжні, а не глючні оплески.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *