Урок української літератури 6 клас. «А ми співаємо, весну зустрічаємо!»

Мета: продовжити знайомити учнів з українськими народними піснями весняного календарного циклу; розвивати творчі здібності дітей, залучати до успадкування українського фольклору; виховувати любов до національних традицій і бажання відроджувати, оберігати їх.

Обладнання: МР3 програвач, записи веснянок, українські рушники, печиво у вигляді пташок, книжкова виставка, ілюстрації учнів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда:

–          Яку роль у житті українського народу відіграє пісня?

–          Які ви знаєте прислів’я про українську пісню?

–          Звідки, на вашу думку, бере початок українська народна  музика?

–          Як ви вважаєте, чому Україна так славиться піснями?

ІІІ. Мотивація навчання школярів.

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну та порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

–          Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

–          Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

–          Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

–          Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Отже, величезний скарб мудрості та краси передали нам предки. Уявити рідну землю без пісень неможливо. В календарно – обрядовій поезії слово поєднувалося з драматичною дією, музикою, танцями, іграми.

ІV. Оголошення теми уроку.

Сьогодні ми поговоримо про традиції українського народу зустрічати весну, про зародки українського театру, який нерозривно пов’язаний з піснями, обрядами.

V. Сприйняття й усвідомлення учнями навчального матеріалу.

Початки театру в Україні сягають у глибину століть. Його джерелами є усна народна творчість, зокрема народні обряди та ігри. Типовим зразком театралізованих дійств були народні обрядові пісні, ігри, танки. Вони нерозривно пов’язані з трудовою діяльністю людини і мали магічний характер: словом і рухами дійові особи прагнули задобрити сили природи, щоб одержати багаті врожаї.

В народних іграх звучало іскристе слово, гарна мелодія, чіткі рухи та жести, пісня поєднувалася із танком, а поетичне слово з пантомімою, завдяки чому народні видовища набували справжньої художності. Через слово, діалог, дотепне запитання, кмітливу відповідь, пластичні рухи учасники ігор прагнули викликати глибокі почуття і позитивні настрої в глядачів.

Також побутувала народна традиція наряджатися підчас гри якоюсь твариною. Такі ряджені виконували магічні дії, що мали забезпечити людині добре полювання, удачу, щасливе господарювання. Такі дійства перетворювалися на справжні народні вистави. У різних місцевостях вони мали різні варіанти.

Важко відшукати поетичні обряди в повсякденному побуті наших предків, ніж дійства, пов’язані із зустріччю весни. Пробудження природи від зимової сплячки символізувало в дохристиянські часи й народження Нового року (21 березня). Саме весною наші предки відзначали новолітування. Живучи серед мальовничої природи, вони відчували нерозривний зв’язок із нею і часто уособлювали її, уявляючи як живу істоту.

Весна – в уявленні народу – це гарна молода дівчина, уквітчана віночком, очікувана й жадана.

Виразне читання учнями веснянки «Весняночка – паняночка» /або прослуховування у запису/.

 

Дівчину – весну закликала молодь піснями – веснянками, діти зустрічали її з дарами – солодким печивом у вигляді пташок, адже люди вірили, що весну приносять на крилах з вирію птахи. Закликання весни було справжнім народним святом у селі. До цього свята готувалися і дорослі і діти. Дорослі одягали білі вишиті сорочки, барвисті спідниці, новенькі хустини, а дівчати – вишиті блузки, підперезані крайкою запаски. На головах у них були віночки з живих квітів, від яких на всі боки розвивалися різнокольорові стрічки. Поодинці й парами поспішали на леваду хлопці та дівчата, літні люди. Всі у святковому одязі, з піднесеним настроєм. Хлопці та дівчата водили хороводи.

–          Діти, що таке хоровод?

/Заздалегідь підготовлені учні показують хоровод «Подоляночка»/.

Подивимось на хоровод.

–          Чому йому немає ні початку, ні кінця?

–          Що так рухалось?

Отже, хоровод відтворює рух сонця протягом року. Дівчата зверталися до сонечка, як до божества, щоб воно вийшло, щоб краще гріло, щоб розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти.

Виразне читання веснянки «Вийди, вийди сонечко».

Вийшло сонечко, розтанули сніги. Настала пора орати ниву, сіяти пшеницю.

–          Від чого залежить урожай?

–          Отже треба було покликати дощ і принести йому жертву – борщ і кашу.

–          Як кликали дощ?

Виразне читання веснянки «Іди, іди дощику».

Зима відступала. Але треба було прогнати її зовсім.

–          А як прогнати зиму?

–          Як спалювали зиму?

Хлопці робили опудало зими із соломи. Для того вогнища парубки збирали усякі старі речі, все сміття, що зібралося за зиму в селі. Спалювали зиму.

Всі учні хором

Опудало весни спалімо!

Весні шлях стелимо!

Пісень заспіваємо!

Весну привітаємо!!!

Після цього дівчата йшли на високу гору за село, до річки чи до лісу, там відбувалися різні магічні дії, обряди, які сприяли приходу весни.

–          Що це були за дії?

Насамперед, виклик птахів із вирію. Для цього дівчата випікали печиво у формі птахів – жайворонків, голубів, журавлів. Ходили з ними і співали, закликали птахів.

Діти хором промовляють:

Пташок викликаємо

Із теплого краю.

Летіть, жайворонки,

З теплої сторононьки,

Летіть, соловейки,

На нашу земельку!

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Звучить у запису веснянка «Вийди, вийди, Іваночку…»

Найдавнішим магічним танком, який має закликати весну, відображати рух сонця був «Кривий танець»

Виразне читання веснянки «Кривий танець».

VІ. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу.

А зараз ми проведемо гру – конкурс «А вже весна, а вже красна…».

1.Конкурс. «Інсценівка»

І група інсценує гру «Просо», ІІ група – «Подоляночку».

2.Конкурс «Дуель»

/представник однієї групи називає прикмету весни, йому у відповідь представник другої групи теж називає прикмету. Перемагає той, хто останній назве прикмету весняної погоди/.

3.Конкурс «Загадкова скарбничка»

/Команди по черзі відгадують загадки про весну, якщо одна група не знає – право відповіді переходить іншій команді/.

–          Всі його чекають, усі його люблять, а хто подивиться – кожен скривиться /сонце/.

–          Вийшла звідкись гарна дівка, на ній стрічка – семицвітна. А де з річки воду брала, там коромисло зламала /веселка/.

–          Без очей, а сльози ллє /роса/

–          Рукавом махнув – дерева нагнув /вітер/.

–          Сидить дід за подушками і стріляє галушками /грім/.

–          Старий дід мости мостив, молода прийшла – мости рознесла /мороз і весна/.

–          Тане сніжок,

Квітне лужок,

День прибуває.

Коли це буває? /Навесні/.

– Ой за полем, за горами золота нагайка в’ється /блискавка/.

4.Конкурс «Скульптор прислів’їв»

/Учням пропонуються частини прислів’їв про весну, завдання – з’єднати частини/.

Весна багата на квіти,

У березні курка

Ні в березні води ,

Сухий квітень-

Травень холодний –

не будеш голодний

а хліба в осені позичає

ні в квітні трави

з калюжі нап’ється

голодний рік.

5.Конкурс пантомім «Рекламний ролик»

/Одна команда повинна показати прислів’я про весну,а інша – його назвати. І навпаки. Бал отримує та команда, чиє прислів’я було правильно озвучене/.

І прислів’я – «Після березневого дощу земля квітне»

ІІ прислів’я – «Березень невірний: то сміється, то плаче»

6.Конкурс «Весняні квіти»

/По 4 представники команд виходять на середину, кожен з учасників, зробивши крок уперед, повинен назвати весняну квітку. На рахунок до трьох треба встигнути сказати назву квітки, інакше – пропуск ходу. Хто з гравців пройде більшу відстань, той збере більший букет для своєї команди/.

Підведення підсумків гри. Нагородження команди – переможця.

VІІ. Підсумок уроку.

От і зустріли ми весну за давнім українським звичаєм, відтворили пісні, танці, ігри, яким вже понад тисячу років. У цих піснях наше коріння, краса і мудрість нашого народу. Тож давайте берегти їх, вивчати, співати і весну закликати.

 У запису звучить веснянка «А вже весна, а вже красна»