Завантаження...СВЯТА МАДОННА – ДОРОГА МАТУСЯ
Як добре нам жити і знати
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, ніж мати
Немає на світі для нас!
Воно , мов зоря світанкова,
Як хліб і людська доброта,
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята.
Кому ж ми заграєм, кому заспіваєм
Знають це дитячі чистії серденька.
Нині вам подяка, любі наші мами.
Хай благословенна буде кожна ненька.
Ведуча. Мама – це тепле, лагідне і добре слово, нам відоме з дитинства. Матуся з перших хвилин нашого життя віддає нам усе своє тепло до останньої краплини, її любов до дитини безмежна і щира. Ніхто так не любить, як мати своє дитя. Мама завжди гарна і чарівна, немов квіточка, її лагідне слово зцілює хвороби, дарує щастя і радість. Материнська посмішка порівняна, хіба що з теплим промінням сонця. А хіба є щось краще, ніж материнський поцілунок.
Пісня.
Ведучий. Я твій портрет фіалками вберу
Ти любиш голубі фіалки,
Мене ти учиш правді і добру,
Мене до праці ти привчаєш змалку.
Я доторкнуся до твого чола,
На ньому зморшки – й ті такі ласкаві.
Ти все дала й нічого не взяла:
Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.
Пам’ятаймо, любі діти
Пам’ятаймо, завжди з вами
Що для вас у всьому світі
Найдорощі – наші мами!
В.Підпалин
Ведуча. Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найблища, найдороща, найрідніша.
У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить свято Матері.
Ведучий. У кожній країні свято Матері відзначають давно. Щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю. Хай вічно живуть наші матері, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу.
Мама – основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується увесь вік за дитину, проймається її болем на відстані.
Пісня
Ведуча. Слова «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки .
Ведучий. « Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-а», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий , тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та береже нас і благословляє на добро» (Ярема Гоян).
Ведуча. Немає кращої любої, як любов материнська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а любов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей. Ось послухайте одну з легенд про материнську любов.
ЛЕГЕНДА ПРО МАТІР
Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл у мій бік. Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
– Я вас поховаю у морській безодні, – заревів Нептун.
Матері , дивлячись на своїх синів, замислилися, Цар морів і справді може це зробити, Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі, А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими.
Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.
Розлючений Нептун вигукнув:
– Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки.
Жінки знову зажурилися, Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві.
– Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ваших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і руки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.
Жінки погодилися.
Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.
Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшено розгнівався і перетворив їх у чайок.
Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться – не надивляться. Тому що вони носять красу їхніх матерів.
От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.
Голосно зареготав Нептун:
– Не діждатися вам ваших синів. Вони заблукали. Забули, бо у морів немає доріг.
Тоді матері вигукнули:
– Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайшли дорогу до рідних берегів.
Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки…
Ось яка сила материнської любові! Пам’ятайте цю легенду! В ній сказано так багато!
Учень. Живе рідне слово в піснях колискових,
Стрічається знову в них світ поколінь.
Матусина мова цвіте веселково,
Освічує в небі захмарену тінь.
І де б не були ми в безмежному краю,
Нас кличе додому дитинство святе,
Де кожна пташина, як мати співає,
Верба і калина у лузі цвіте.
Де вся Україна – колиска любові
Із явора й дуба, з горіхових віт.
В устах материнських, у рідному слові
Шепоче Молитву – душі заповіт.
Гойдайте веселку своїми серцями,
Гарячим цілунком торкніться хмарин,
Щоб сонце сміялось, умите дощами,
Щоб завше вертався до матері син.
Пісня «Сину, ангелу мій»
Ведучий. Мати – щира шанувальниця народної пісні, традицій і звичаїв, невсипуща піклувальниця про долю дитини, берегиня її сну і спокою, наставниця й порадниця в житті, захисниця у дні лихоліття. Сьогодні ми вдячним словом вшановуємо наших матерів, вітаємо всіх зі святом. Бажаємо добра і здійснення материнських мрій і надій.
Учень. Найкращі квіти хочеться ( у зал вносять квіти матерям)
В цей день принести вам,
Найкращі всі слова,
Щоб більше минуло в житті пісень
І лиш весна в душі цвіла.
Хай радість осяває будні й свята,
Хай святістю зориться доброта.
І щастя вам великого й багато
На довгі-довгі сонячні літа.
Зичим радості земної два крила,
Аби вам калина довго ще цвіла.
Танець
Ведуча. Калина, верба, тополя, мальви…Одвічні символи, якими опредметнювалось найсвященніше, найдорожче, найсокровенніше – любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви – ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували – там земля мила, де мати родила.
Ведучий. Мати… Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б.
Ведуча. Ніжне, любовне ставлення до матері знайшло відображення у великій кількості звертань до неї: « мама, матуся, матінка, мамуся, матусенька, мамочка, мамусенька, мамця, ненька, неня, ненечка».
Ведучий. « Матері – не купити, не заслужити», « До людей – за розумом, до матері – за серцем». « Дім тримається не на землі, а на жінці», « На сонці тепло, а біля матері добре», «Дитина плаче, а матері боляче», «У дитини болить пальчик, а в матері серце», « У кого є ненька, в того голівонька гладенька», – так кажуть про жінку-матір народні прислів’я та приказки.
Пісня «Чорнобривці»
Ведуча. Послухайте, будь ласка, фрагменти відомої легенди Миколи Вороного.
Учень. Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить
Її над сонце, над місяць, над зорі ясні:
« Тебе я кохаю, за тебе умру…
Віддам за кохання і неньку стару!»
Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Учень. Всміхнулась лукаво і каже йому:
« Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси!»
Юнак мов стерявся : не їв і не спав,
Три дні й три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат вирвав серце у матері син…
І знову до милої, з серцем в руках
Побіг, і скажений гонив його жах.
Ось-ось добігає, не чуючи ніг…
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло…
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
« Мій любий, ти впав… Чи тобі не болить?»
Пісня « Росте черешня»
Ведучий. Ми прожили свою маленьку частинку невгамовного життя. Ідучи самостійно у розквітчаний життєвий вир, ми повинні взяти з собою тільки все добре, чисте, те, що не заплямували наші бабусі, матері. Людина не має права бути безбатченком, мати черству душу, бо черствість породжує зло, неприязнь, біду.
Скільки б нам не було років, 5, 15, 50, завжди потрібна мати, її ласка, її теплий погляд, її любов. І чим більша наша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.
Ведуча. Бо справді, мати в домі – це сонце, що дає життя всій родині. І коли це сонечко відсутнє, в домі завжди трапляються всілякі негаразди. Хай з нами по житті крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість. Адже все у світі розпочинається з матері.
Учень. Мати піде, в серці лишить рану.
Всохне корінь наш і родовід.
Заклинаєм:
Бережіть всі маму,
Діти світу, маму бережіть!
І коли згрубіла ваша мова
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани – від дітей.
Учень. Допоки нас чекають наші мами
І доки виглядають нас батьки,
Провідуймо. Та не лише листами.
Хоч дорогі їм і скуті рядки.
Коли неждано вдарять дзвони в далі,
Тоді на все, на все знайдеться час.
Але не сльози, не вінок печалі –
Уже ніщо не виправдає нас.
Заниє жаль у щедрім слові: «МАМА!»
І чайкою здригнеться синя вись.
Провідуймо і завжди пам’ятаймо,
Що можем запізнитися колись.
Учень. Не журися, мамо, що дихнула осінь,
Й восени приходить трепетна любов!
І гордливий місяць, і ранкові роси,
Як колись, як вчора, хай чарують знов!
Твоя радість світла дітям передасться,
Озоветься співом в дорогих серцях,
Хай лиш справжнє щастя,
Тільки вірне щастя,
Прилетить у долю, як вродливий птах,
Будь здорова , мамо,
Будь прекрасна, мила!
Ніжність солов’їну я тобі несу.
Дякую, що вірності й святості навчила,
І тримати правди вічну висоту!
Не журися, мамо, що зустріла осінь,
В ній калина дивна, як весна, зорить,
І чарують зорі, і срібляться роси…
Кличуть тебе, рідна, довго-довго жить!
Ведучий. Минають роки, десятиліття, змінюються устрої, а на землі споконвіку є мати. Вічна і свята,, грішна і праведна, як і ця свята земля, на якій ми живемо. Стоїть мати і молиться за нас з вами, за наше майбутнє, за наш спокій, за мир на землі. Тож помолімось і ми за неї.
Молитва
Є в мене найкраща у світі матуся
За неї, Причиста, до тебе молюся.
Пошли їй не скарби,
А щастя і долю ,
Щоб дні їй минали,
Без смутку, без болю!
ПІСНЯ
МОЛИТВА ЗА БАТЬКІВ
Всемилосердний Боже!
Дякую тобі за наших батьків, за все добре, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам в цьому. Твоєю ласкою благослови їх, Господи, добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей, Амінь!