Завантаження...Сценарій проведення лінійки пам’яті героям Євромайдану “Небесній сотні”.
1 В. З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні поч.. ХХІ ст.., а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004р. та у листопаді 2013р. – лютому 2014р. постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору, згідно з указом Президента України Петра Порошенка 21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи.
Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила Революція Гідності, яка тривала з листопада 2013 по кінець лютого 2014р.. Це був надзвичайно тяжкий іспит для України, на якому українці продемонстрували свою гідність, честь, європейськість та прагнення до свободи.
2 В. 21 листопада 2013р. відмова української влади від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом стала першопричиною виникнення наймасовіших за всю сучасну історію держави протестів.
Після побиття спецпризначенцями «Беркут» в ніч на 30 листопада 2013р. десятків студентів на Майдані Незалежності на вулиці міст України вийшли сотні тисяч громадян.
Акції протесту, що тривали з кінця листопада до кінця лютого 2014р. отримала назву Євромайдан, а пізніше – Революція Гідності.
Спільна боротьба об’єднала людей з різних соціальних груп, молодих і старих, україномовних і російськомовних. Кожен робив те, що вмів: одні билися з беркутом, другі підносили шини, каміння та їжу, треті надихали музикою та віршами і молитвами, четверті поширювали інформацію, п’яті збирали гроші, шості лікували. Спільно пережиті страждання – це те минуле, що об’єднує націю.
1 В. На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.
Певне місце у цьому списку зайняли люди, що загинули на Майдані, як їх нарекли – Небесна Сотня. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.
Загинули переважно молоді люди. За два десятиліття незалежності України виросло покоління не знайоме з комуністичним режимом. Вільні діти України, ті, хто стояв на Майдані. Вони свято вірили, що гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре відчуття обов’язку. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під кулі. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.
За цим розстрілом спостерігав весь світ. Це нагадувало жертвоприношення: український національний організм пожертвував кращими своїми дітьми заради порятунку свого народу.
2 В. Такий героїзм остаточно пробудив силу духу нації. Людьми керувала якась невидима сила. Вони розуміли один одного без слів.
Господь явно допомагав Україні. Коли треба було – пішов сніг – з нього робили барикади. Сильний мороз у лютому змінився на весняне тепло. Коли повстанці палили шини, дим завжди йшов у сторону беркутівців, між якими поширювалась чутка, що на Майдані присутній бог війни, який їм допомагає.
Народ вистояв, не дивлячись на те, що їх били, стріляли, травили, палили, обливали водою в 20-тиградусний мороз, прийняли проти них репресивні закони, які отримали назву «ганебні закони 16 січня».
1 В. Ще рік тому слова «Слава Україні! Героям слава!» були просто вітальними словами. Але наразі вже точно зрозуміло кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів – це Герої Небесної Сотні. Ці слова стали символом віддання шани найкращим. Котрі у найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також є свідченням справжнього патріотизму та подвигу.
«Герої не вмирають!» – вже стало мовним символом кривавої революції нашої Батьківщини.
У пам’ять про загиблих на Майдані у нашій школі встановлено пам’ятний стенд « Пам’яті Небесної Сотні».
Коли перед очима зринають кадри із пораненими та вбитими героями, переглядаючи фотографії Небесної Сотні, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що слова з державного гімну «…душу й тіло ми положим за нашу свободу…» стали для сучасної історії українського народу не просто словами.
2 В. Небесна Сотня стоїть перед Божим Престолом і буде повіки опікуватися долею України. Кожному потрібно пам’ятати про них: ким вони були і за що боролись. У що вірили і задля чого загинули.
1 В. Вони йшли за кращу долю України без зброї. Боролися і старі й молоді за воскреслу Україну для нас та для наступних поколінь:
… бо пам’ять вічна і народ не забува,
Хто виборов життям ці перемоги,
Небесна Сотня чиста та жива.
Нам каже з неба: «Щасливої дороги…»
Я . І як виправдання, звучать їхні посмертні слова:
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Вшануймо пам’ять Героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.
Я. А на закінчення хочеться сказати кілька слів. Нещодавно з’явилася нова соціальна реклама, де вчитель на уроці географії запитує учня де знаходиться Франція. Учень показує на карті. Де знаходиться Бразилія. Учень показує на карті. Де знаходиться Україна. Учень хвильку помовчав, подивився на карту, на вчителя, на учнів і , приложивши руку до грудей, сказав: «Ось тут».
Ви підростаюче покоління. Майбутнє нашої країни. Можливо саме серед вас, учнів Малинської школи, є майбутні президенти, майбутні прем’єр-міністри, майбутні депутати, видатні люди, які братимуть участь у державотворенні нашої країни. І якщо Україна буде в кожного у нас ось тут, у серці, то такі жахіття в історії нашої Неньки-України місця мати не будуть.