Шо-шо-шо (Гумореска)
Як учитель Петруся
З місця щось спитає,
Впертий той, як порося,«Шо-шо-шо?» – гукає.
Вчитель довго це терпів…
Аж терпець урвався.
Знов почувши, враз скипів,
За указку ввзявся:
«Ще шошокнеш, і влуплю!
Слід би совість мати!
Я такого не стерплю,
Пуцвірку лобатий!»
А Петрусь: «Та не кричіть!
Бо за це не варто.
От ідіть тут посидіть…
Це така тут парта…»
Тут учитель: «Підожди!
Зачекай-но трошки.
Я тут сяду, а ти йди
Й щось скажи від дошки…»
Клас аж подих затаїв,
Чути навіть муху.
А малий до столу сів
Й випалив щодуху:
«Петре Савичу, скажіть
Отут перед нами,
Коли кинете ходить
До моєї мами?!»
«Шо-шо-шо?!» – учитель враз
Злякано питає,
А Петрусь: «Ага-а-а, і в вас
Слух там пропадає!..»