Загадки про живу та неживу природу

Скачати файл
(немає оцінок)
Loading...

Загадки про живу та неживу природу, явища природи, час, пори року, рослини, дерева, кущі, птахів, диких звірів, риб, комах, плазунів, свійських тварин та інші. Підійдуть до уроків в початкових класах.

Світ неживої природи

Попід дах серед зими
всілись білі кажани.
І донизу головою
продрімали до весни. (Бурульки)

По два боки від ріки
стоять браття-близнюки.
Кожен бачить свого брата,
годі лиш його обняти. (Береги)

В’ється, плине річечка,
як срібляста стрічечка.
Починалась річка ця
із малого … (джерельця).

Хмаркою у небі мчить,
ллється, плине і біжить.
На ставку в зимову пору
може стати склом прозорим. (Вода)

Солов’їними гаями
відшуміло літо.
Вже холодними дощами
землю оповито.
У імлі сріблясто-сірій
журавлі летять у … (вирій).

У дорогу вирушаю,
щоб дістатись небокраю.
Я за ним, він — утікати,
не дається наздогнати. (Горизонт)

Як тріщить мороз надворі —
стрічка в’ється стрімко вгору.
Як мороз відступить трішки,
то постелиться під ніжки. (Дим)

Мене різали, топтали,
і товкли, й перевертали.
Мужньо я усе стерпіла,
врожаями відплатила. (Земля)

Не побачиш його оком,
не торкнешся ненароком,
ані вухом не почуєш,
лише носом ти відчуєш. (Запах)

В темнім небі пролітала,
вогняним хвостом махала.
Не жар-птиця, не ракета,
називається … (комета).

Вдень він спить, вночі — мандрує,
сяйво ніжне нам дарує.
Уночі у тихій річці
любить плескатись в водичці. (Місяць)

Темно-синє полотно,
золоте на нім зерно.
Сплять у ліжечках малята,
їм підморгують зернята. (Небо і зорі)

Поміж луг, поміж вербички
повилась блакитна стрічка.
Щось наспівує тихенько
і біжить удаль швиденько. (Річка)

Ставом, морем мандрувала,
з буйним вітром танцювала,
як до берега прибилась,
то кудись вона поділась. (Хвиля)

Через крихітну шпарину
пробереться у хатину.
Вмить тепла поцупить жменю,
заховає у кишеню. (Холод)

Як рушає мандрувати, —
треба з ліжечок вставати.
Як іде за обрій спати, —
час малятам спочивати. (Сонце)

Надворі мороз тріщить, —
баба з віником стоїть,
а як сонце припече, —
кине віник і втече. (Снігова баба)
Явища природи
Нерозлийвода із братом —
виступаємо удвох.
Я йому підсвічу сцену,
він співає: «ух» та «ох».
(Блискавка і грім)

Хоч без крил, але літаю,
вербі коси розплітаю.
Погойдаю в лісі гілку,
заколишу в квітці бджілку.
Якщо добре розлютити,
можу шкоди наробити. (Вітер)

Хтось у лузі біля річки
погубив барвисті стрічки.
Дощик вгледів, підібрав,
небеса підперезав. (Веселка)

Прийшов до нас гість —
бубликів не їсть,
а у пічці без упину
за поліном їсть поліно. (Вогонь)

Трох-торох, трох-торох,
з неба сиплеться горох:
не солодкий та смачний,
а холодний, льодяний. (Град)

Жили братик і сестриця.
Люди бачили дівицю,
а про брата тільки чули.
Хто ж ці незнайомці були?
(Грім і блискавка)

Він у морі спочивав,
у хмаринці мандрував
і галявину з травою
вимив чистою водою. (Дощ)

І у місті, і у полі
нагулялася доволі.
Не давала снігу спати,
примусила танцювати. (Завірюха)

Взимку у саду на вітах
заіскрились білі квіти.
Хто ж цей диво-садівник,
що зробив такий квітник? (Іній)

Вчора ще у річці
плескалась водичка.
Як з’явився сивий дід,
то зробив з водички … (лід).

Хто узимку до діток
заповзе під кожушок,
пощипає ручки, щічки,
забереться в черевички? (Мороз)

В лузі вдосвіта Галинка
погубила намистинки.
Сонце встало — позбирало,
та Галинці не віддало. (Роса)

Біла баба мовчки йшла,
величезний міх тягла,
розв’язався в баби міх —
полетів додолу … (сніг).

Наче срібні зірочки?,
білосніжні квіточки?,
із зимової хмаринки
до землі летять … (сніжинки).

Ясне сонечко виходить —
слід у слід за мною ходить.
Я іду — вона іде,
сонце зникне — пропаде. (Тінь)

Йшов хлопчина через ліс,
молоко в цеберку ніс.
Хлюпнув трішки молока,
зникли поле, ліс, ріка. (Туман)

Біла тітка мандрувала,
воду під кожух сховала,
за сосну перечепилась,
і дощем на ліс пролилась. (Хмара)

Завірюха в гай прийшла
та сестрицю привела.
Сніг кружля, не стелиться.
Звуть сестру … (хурделиця).

Час. Пори року
Де пройшла краса-дівиця —
там травиця зелениться,
пишно квіти зацвітають,
і пташки пісень співають. (Весна)

Дивний гість прийшов на ґанок,
ще й замовив на сніданок
темряви і трохи ночі.
Як поїв — розплющив очі. (День)

Чарівник прийшов у ліс,
фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки. (Жовтень)

Хто вночі у лісі, полі
побілив усе довкола?
Хто смереку і ялину
вбрав у сніжну кожушину? (Зима)

Зрілі вишні у садку,
і сунички у ліску,
теплі дні, барвисті квіти
нам дарує щедре … (літо).

Тихо-тихо підкрадалась,
до сусіда приглядалась.
Він помітив гостю враз,
посірів і зовсім згас. (Ніч і день)

Прийшла дівчина до хати,
узялась хазяйнувати:
вправно скриню відімкнула,
в жовту свитку ліс вдягнула. (Осінь)
Світ живої природи

Рослини
Дерева і кущі
Білосніжні китиці
серед листя світяться.
Їх духмяний запах, друзі,
розливавсь по всій окрузі. (Акація)

Проливала дрібні сльози
молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці. (Верба)

Навесні прокинеться,
з сонечком обніметься.
Та зелені шати
нумо приміряти. (Дерево)

Дерево росте крислате,
листям різьбленим багате.
Примостились під листочки
в тюбетеєчках синочки. (Дуб)

Як прийде весна в садочок —
до лиця білий віночок,
ну а восени цій кралі
приглянулися коралі. (Калина)

Що за диво? На гіллі
їжачки ростуть малі.
В них гостренькі колючки
та зелені кожушки. (Каштани)

Наче сонечко на вітах,
зацвіли пахучі квіти.
Втішилась сім’я бджолина, —
буде з медом вся родина. (Липа)

Боягузка у гайочку
заховалась за дубочки.
Не лякав ніхто панянку,
та тремтить безперестанку. (Осика)

Восени панянки
зняли одяганки,
а висока пані
ще у сарафані. (Сосна)

Стережуть колючки їй
цвіт весняний запашний,
а осінньої години —
червонясті намистини. (Шипшина)

На зеленії листочки
одягли біли віночки.
Усміхаючись весні,
зацвітають … (яблуні).

Мов зелений їжачок,
має безліч голочок.
Поспішає до оселі
в новорічні дні веселі. (Ялинка)
Дикі звірі, птахи
Він живе у норах, друже,
хоч на білку схожий дуже:
в смужку спинка і бочок.
Звуть його … (бурундучок).

Рудий м’ячик вправно скаче
з гілочки на гілку.
— То не м’ячик, — кажуть діти, —
ми впізнали … (білку).

Клишоногий, волохатий,
влітку спритний та завзятий,
ну а взимку, лежебока,
у барлозі гріє боки. (Ведмідь)

Вдалині посеред ночі
засвітились хижі очі.
Від його пісень у звірів
морозець біжить по шкірі. (Вовк)

Тук-тук-тук, тук-тук-тук —
лине лісом перегук.
Телеграми всім завзято
відправляє з пошти … (дятел).

Страус втік — не наздогнати,
може, в лузі пошукати?
Ні, в Австралії знайдемо,
бо ім’я у нього … (ему).

Прохолоди чиста просинь —
на поріг ступає осінь.
Вдаль від рідної землі
линуть в вирій … (журавлі).

Довжелезну має шию,
дуже вправно крутить нею.
Вище всіх вона на вітах
соковитий плід помітить. (Жирафа)

Хвіст куценький, довгі вуха,
має в шафі два кожухи.
Влітку одягає сірий,
ну а взимку — теплий білий. (Зайчик)

Диба-диба у лісок
кожушок із голочок.
На нім — яблучко, грибочки,
золотистії листочки. (Їжак)

У Австралії, дитино,
чудернацька є тварина,
і куди б не йшла гуляти —
з нею в сумочці малята. (Кенгуру)

Грізний погляд, буйна грива,
дужий, спритний, гордівливий.
Заричить — усяк змовкає,
бо він цар, це кожен знає. (Лев)

До пухнастого хвоста
личить шубка їй руда.
Як рушає полювати,
не виходить зайчик з хати. (Лисиця)

Пошкребуся тут і там,
кішці спокою не дам.
Зледачіли б кішки
без малої … (мишки).

Понад хмарами літає,
пильно здобич виглядає.
Як побачить її — вмить
камінцем униз летить. (Орел)

Птах поважно походжає,
у хвості квітник ховає.
Як розпустить він хвоста,
наче ружа зацвіта. (Павич)

Як веселка кольоровий,
має здібності до мови.
Слово птаху лиш скажіть,
він його повторить вмить. (Папуга)

Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, — все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються … (синички).

У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)

Хитрий, хижий і смугастий,
пазуристий та ікластий.
Сам він родом із тайги,
здогадались, хто такий? (Тигр)

Бігла ящірка прудка
біля нашого садка.
Міг її спіймати Костик,
шусть, лишила тільки … (хвостик).

Ноги довгі, мов жердини,
чваньковита ця пташина,
нові чоботи убрала,
по болоту почвалала. (Чапля)

Риби, комахи, плазуни та інші

Серед літа біля липки
виграють сопілки, скрипки.
Це не скрипки, не сопілки,
то медок збирають … (бджілки).

Вертоліт такий маленький
сів на квітку золотеньку.
Усміхнулася кульбабка:
— Завітала в гості … (бабка).

«Ква-ква-ква» — вона виводить,
позира? булькатим очком.
Як журавлика угледить —
прикидається листочком. (Жабка)

Хоч не олень — роги має,
і не птиця, а літає.
Чорний-чорний, а не крук,
це малий, моторний … (жук).

В’ється стрічка невеличка
де пісочок, де травичка.
Ви її не зачіпайте,
стороною оминайте. (Змія)

Стась закинув вудку в річку,
піймав рибку невеличку.
Та пустив її з руки,
бо кусались плавники. (Йорж)

Невидимка-вереда
все дзижчить та набрида.
Як з’являється цей гість,
скрізь лунає «лясь» та «трісь».
(Комар)

По травичці він стрибає
і сюркоче, і співає,
Заливається, як дзвоник,
називають його … (коник).

Навесні барвиста квітка
на галявині розквітла.
Лиш поглянути хотіли,
враз знялась і полетіла. (Метелик)

Прилетіла цокотуха,
щось торочить понад вухом.
Всім набридла байка ця
без початку і кінця. (Муха)

Вудки лиш позакидали,
щось одразу упіймали.
Рибонька нівроку,
ну а зветься … (окунь).

Вісім лапок працьовитих
вміють сіточку зробити,
між гілок прилаштувати
та на мушок полювати. (Павук)

Він не ходить, а задкує,
рибка з нього, знай, кепкує.
Має клешні той дивак,
здогадалися? Це … (рак).

Має хвіст, та не літає,
має рот — не розмовляє.
Можеш вудкою спіймати
і загадку відгадати. (Риба)

Прилетів малий комарик,
у руці тримав ліхтарик,
щоб стежину відшукати
та у лісі не блукати.
(Світлячок)

Не дрімають карасі,
знають добре геть усі:
стерегтись потрібно злюки,
хижої, страшної … (щуки).

Свійські тварини та птахи
По лужку та полонині
все мандрує в кожушині.
Навіть влітку одяганку
не лиша вона на ґанку.
(Вівця)

Швидко ласти одягнула
і до річечки чкурнула.
Покупалась, стрепенулась,
і сухою повернулась.
(Качка)

Полем мчить, копитом б’є,
вітер в гриві виграє.
Він і сильний, і прудкий.
Здогадались, хто такий? (Кінь)

Йде поважно мама-квочка,
а услід — м’які клубочки
покотилися мерщій,
щось пищать наперебій. (Курчата)

Йшов із ріжками стіжок,
пригощав малих діток
молочком таким смачним,
і поживним, й запашним. (Корова)

Попід ліжко у куточок
покотивсь м’який клубочок.
Та з’явились очки, ротик.
Не клубочок це, а … (котик).

Першим прокидається,
з сонечком вітається.
Ген, аж на сусідні села
лине пісенька весела. (Півень)

Замість носа — п’ятачок,
замість хвостика — крючок.
Вмить калюжу віднайде,
ще й сімейство приведе. (Свиня)

Малий меншому сказав.
Той — малому передав.
А воно втекло й сховалось,
прив’язати не давалось. (Теля)

Задавака волохатий,
ще й рогатий, бородатий.
Він травицю — скуб та хап.
Здогадались, хто це? (Цап)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *